Як можна щось радити тому, хто, щодня на самому собі відчуває, як важливо для нього відношення іншої людини? Хто емоційно (а часто й фізично) повністю залежить від розташування об’єкта своїх симпатій.
якщо можете, поставтеся до факту своєї нерозділеної закоханості філософськи. Філософськи – значить не кидатися з вікна, не рвати на собі одяг і волосся, не лізти в петлю й до високої напруги.
Це значить постаратися прийняти ситуацію як є, не задаючи нескінченних питань типу “Чому саме зі мною це трапилося?” або “За що мені це?” Зрештою, рано або пізно вам доведеться прийняти все як є. Чи потрібно драматизувати те, що й так нелегко?
З філософської точки зору закоханість можна розцінювати як короткочасне божевілля або хворобу. Це теж допомагає пережити “з найменшими втратами”, як щось неминуче.
не варто “домагатися відповідного почуття”. Особливо “за всяку ціну”. Любов – як відношення однієї людини до іншого – нічого загального не має з почуттям подяки або просто хорошими стосунками.
Домагаючись прихильності “будь-якою ціною”, ви поставите себе в найкращому разі в смішне положення. Жалість не має з любов’ю нічого загального. Любов як відношення просто є – або її немає. Вона не з’являється разом із вдячністю й не зникає, якщо кохана людина робить щось погане.
По-п’яте,
не забувайте, що все проходить. Закоханість – вищий підйом всіх сил людини. І вона проходить рано або пізно. Тільки в рідкісних випадках цей стан триває більше двох років.Нерозділена закоханість пройде. Питання тільки – із чим ви після неї залишитеся. З образою на долю й на того, хто не відповів вам взаємністю – або з відчуттям свята, що ввійшло у ваше життя. Нехай не так красиво, як у фільмах і романах. Але це – ваше і тільки ваше свято. Ваше горіння, ваш розквіт. Ніхто й ніколи не буде так любити, як ви.
І пам’ятайте,
що закоханість зазвичай буває “уступом” більш глибокого почуття, здатного принести справжнє щастя й глибокий зв’язок на все життя.
Тому що від своєї “справжньої половини” так просто не підеш. Якщо тільки ви не поставите хрест на своєму особистому житті після одного або декількох невдалих досвідів.