Жінки дня

...
Відвідати цю Анкету
жінка
34 роки
...
Відвідати цю Анкету
жінка
28 років
...
Відвідати цю Анкету
жінка
44 роки

Чоловіки дня

...
Відвідати цю Анкету
чоловік
49 років
...
Відвідати цю Анкету
чоловік
30 років
...
Відвідати цю Анкету
чоловік
36 років

Притча про Життя.....добровільне жертвопринесення...

Мої нотатки - Тут займають чергу на жертвопринесення? - Тут, тут! За мною будете. Я 852, ви - 853. - Ой, мамочки ... Це коли ж черга дійде? - Не турбуйтеся, тут швидко. Ви в ім'я чого жертву приносите? - Я - в ім'я любові. А ви? - А я - в ім'я дітей. Діти - це моє все! - А ви що в якості жертви принесли? - Своє особисте життя. Аби діти були здорові і щасливі. Все, все віддаю їм. Заміж кликав хороший мужчина - не пішла. Як я їм вітчима в будинок приведу? Роботу улюблену кинула, бо їздити далеко. Влаштувалася нянькою в дитячий садок, щоб були  під наглядом, доглянуті, нагодовані. Все, все дітям! Собі - нічого. - Ой, я вас так розумію. А я хочу пожертвувати відносинами ... Розумієте, у мене з чоловіком давно вже нічого не залишилося ... У нього вже інша жінка. У мене начебто теж чоловік з'явився, але ... Ось якби чоловік першим пішов! Але він до неї не йде! Плаче ... Каже, що звик до мене ... А мені його шкода! Плаче ж! Так і живемо ... Відкриваються двері, лунає голос: «№ 852, проходьте!». - Ой, я пішла. Я так хвилююсь!!! А раптом жертву не приймуть? № 853 стискається у грудочку і чекає виклику. Час тягнеться повільно, але ось з кабінету виходить № 852. - Що? Ну що? Що вам сказали? Прийняли жертву? - Ні ... Тут, виявляється, випробувальний термін. Відправили ще подумати. - А як? А чому? Чому не відразу? - Ох, люба, вони мене запитують: «А ви добре подумали? Це ж назавжди! ». А я їм: «Нічого! Діти подорослішають, оцінять, чим мама для них пожертвувала ». А вони мені: «Присядьте і дивіться на екран». А там таке кіно дивне! Про мене. Неначе діти вже виросли. Донька заміж вийшла за тридев'ять земель, а син дзвонить раз на місяць, як з-під палиці, невістка крізь зуби розмовляє ... Я йому: «Ти що ж, синку, так зі мною, за що?». А він мені: «Не лізь, мама, в наше життя, заради бога. Тобі що, зайнятися нічим? ». А чим мені зайнятися, я ж, крім дітей, нічим і не займалася? Це що ж, не оцінили дітки мою жертву? Даремно, чи що, я намагалася? З дверей кабінету доноситься: «Наступний! № 853! ». - Ой, тепер я ... Господи, ви мене зовсім з колії вибили ... Це що ж ??? Ай, вже як буде! - Проходьте, сідайте. Що принесли в жертву? - Відносини ... - Зрозуміло ... Ну, показуйте. - Ось ... Дивіться, вони, загалом, невеликі, але дуже симпатичні. І свіженькі,  ми всього півроку тому познайомилися. - Заради чого ви ними жертвуєте? - Заради збереження сім'ї ... - Чиєю, вашої? А що, є необхідність зберігати? - Ну так! У чоловіка коханка, давно вже, він до неї бігає, бреше весь час, прямо сил ніяких немає. - А ви що? - Ну що я? З'явилася в моєму житті інша людина, ніби як відносини у нас. - Так ви ці нові відносини - в жертву? - Так ... Щоб сім'ю зберегти. - Чию? Ви ж самі кажете, у чоловіка - інша жінка. У вас - інший чоловік. Де ж тут сім'я? - Ну і що? За паспортом-то ми - все ще одружені! Значить, сім'я. - Тобто вас все влаштовує? - Ні! Ні! Ну як це може влаштовувати? Я весь час плачу, переживаю! - Але проміняти на нові відносини нізащо не погодьтеся, так? - Ну, не такі вже вони глибокі, так, цікаво проводимо разом час ... Загалом, мені не шкода! - Ну, якщо вам не шкода, тоді нам - тим більше. Давайте вашу жертву. - А мені казали, у вас тут кіно показують. Про майбутнє! Чому мені не показуєте? - Кіно тут різне буває. Кому про майбутнє, кому про минуле ... Ми вам про даний час покажемо. Включаємо, дивіться. - Ой, ой! Це ж я! Боже мій, я що, ось так виглядаю? Та брехня! Я за собою доглядаю. - Ну, це ваша душа таким чином на зовнішності проектується. - Що, ось так? Плечі вниз, губи в лінію, очі тьмяні, волосся повисле ... - Так завжди виглядають люди, якщо душа плаче ... - А це що за хлопчик? Славненький такий ... Дивіться, як він до мене притискається! - Не впізнали, так? Це ваш чоловік. У проекції душі. - Чоловік? Що за нісенітниця! Він доросла людина! - А в душі - дитина. І притискається, як до матусі ... - Та він і в житті так! Тулиться. Тягнеться! - Значить, не ви до нього, а він до вас? - Ну, я з дитинства засвоїла - жінка повинна бути сильнішою, мудрішою, рішучішою. Вона повинна і сім'єю керувати, і чоловіка направляти! - Ну так воно і є. Сильна, мудра, рішуча матуся керує своїм хлопчиком-чоловіком. І полає, і пожаліє, і приголубить, і пробачить. А що ви хотіли? - Дуже цікаво! Але ж я йому не матуся, я йому дружина! А там, на екрані ... Він такий винуватий, і до Лахудри своєї ось-ось знову побіжить, а я його все одно люблю! - Звичайно, зрозуміло, так воно і трапляється: хлопчик пограє в пісочниці, і повернеться додому. До рідної мамулі. Поплаче в фартух, вибачиться... Гаразд, кінець фільму. Давайте завершувати нашу зустріч. Будете любов у жертву приносити? Чи не передумали? - А майбутнє? Чому ви мені майбутнє не показали? - А його у вас немає. При такому сьогоденні - втече від вас ваш  «малюк», що не до іншої жінки, так у хворобу можна потрапити. Або зовсім - помре. Загалом, знайде спосіб вирватися з-під маминої спідниці. Йому ж також рости потрібно ... - Але що ж мені робити? Заради чого я тоді себе буду в жертву приносити? - А вам видніше. Може, вам бути матусею шалено подобається! Більше, ніж дружиною. - Ні! Мені подобається бути коханою жінкою! - Ну, матусі теж бувають коханими жінками, навіть часто. Так що? Готові принести жертву? Заради збереження того, що маєте, і щоб чоловік так і залишався хлопчиком? - Ні ... Не готова. Мені треба подумати. - Звичайно звичайно. Ми даємо час на роздуми. - А поради ви даєте? - Охоче ​​із задоволенням. - Скажіть, а що потрібно зробити, щоб мій чоловік ... ну, виріс, чи що? - Напевно, перестати бути матусею. Повернутися обличчям до себе і навчитися бути Жінкою. Звабливою, хвилюючою, загадковою, бажаною. Такій квіти дарувати хочеться і серенади співати, а не плакати у неї на грудях. - Так? Ви думаєте, допоможе? - Зазвичай допомагає. Ну, це в тому випадку, якщо ви все-таки виберете бути Жінкою. Але якщо що - ви приходьте! Відносини у вас чудові просто, ми їх із задоволенням візьмемо. Знаєте, скільки людей у ​​світі про такі відносини мріють? Так що, якщо надумаєте пожертвувати на користь нужденних - ласкаво просимо! - Я подумаю ... № 853 розгублено виходить з кабінету, судорожно притискаючи до грудей відносини. № 854, завмираючи від хвилювання, заходить до кабінету. - Чи готова пожертвувати своїми інтересами заради того, щоб матуся не засмучувалася. Двері зачиняються. По коридору походжають люди, притискаючи до грудей бажання, здібності, кар'єри, таланти, можливості - все те, що вони готові самовіддано принести в жертву ... ні на секунду не думаючи про себе, навіщо нам дане ця життя ... Якщо Ви щасливі і люди навколо Вас посміхаються, якщо Ви віддали, причому добровільно себе в жертву, для кого, це обернеться щастям? Подумайте над цим, поки є час жити і радіти життю, щоб не шкодувати про це в старості ... До мене приходять чоловіки, жінки які скаржаться на життя, замість того, щоб подумати, чому так сталося і що потрібно зробити, щоб виправити свої помилки. Винен колишній чоловік, винна свекруха, винні мама і тато, я ні в чому не винен, я їх жертва, я нічого не зробив, або не зробила для того, щоб стати щасливим. Я добровільна жертва, я обрав / обрала такий шлях. Так, хто винен у такій ситуації? Сама людина. Який шлях обрала, по такому і пішола, загляньте, уявіть своє майбутнє років через 10, ви будете задоволені своїм життям? Якщо, відповідь "так" крокуйте далі в цьому напрямку, якщо "ні", подумайте, як мені виправити свої помилки. Щоб це було легко? Ні, потрібно багато чого переглянути і прийняти тверде рішення. Тільки сміливі підкорюють вершини життя, так яка ви людина? Смілива, тоді вперед до своєї мрії. Немає сміливості? Тоді дивіться і чекайте, що буде далі. Вибір завжди за Вами, Бог допомагає тим людям, хто сам собі допомагає. Бог пошле Вам людей, які Вас чогось навчать, щось порадять, але рішення приймаєте тільки Ви самі, за нього і несете відповідь перед Богом, перед собою, перед людьми. Автор Дуосідера-Мудра З.В., Оріг Н.І.

Українська